Програма фестивалю "Jazz Bez" поєднуватиме формати концертів у великих залах та клубних виступів.
Львів, як і завжди, залишатиметься центром фестивалю не тільки організаційно, але й ідеологічно. У Львові всі 10 днів будуть заповнені концертами на яких виступатимуть всі учасники фестивалю.

Przemyski Festiwal „Jazz bez..." , który kontynuuje tradycje Mikołajek Jazzowych, odbędzie się w dniach 3-6 grudnia. Zainaugurują go młode przemyskie zespoły Big Band MDK oraz Iwona Wątróbska Quintet i zwycięzcy lwowskiego ethno-jazzowego Festiwalu „Flugery Lwowa - 2009" zespół „Ad libitum".
Następnego dnia wystąpi ukraiński zespół „Bez Spogadiv" uprawiający cool-jazz i polska formacja New Bone grająca żywiołowy, ekspresyjny hard-bop.
5 grudnia usłyszymy jazzowe interpretacje utworów Chopina w wykonaniu „Jagodziński Trio" oraz międzynarodowy projekt „Avtokar" jednoczący czołowych przedstawicieli free jazz z Ukrainy, Polski i Wielkiej Brytanii (Mark Tokar, Mark Sanders, Wacław Zimpel, Mikołaj Trzaska). Na zakończenie koncert grupy „Fortet" & Marek Bałata - jednej z pierwszych w Polsce formacji latin - jazzowych, której muzyka łączy rytmy karaibskie (salsa, cha cha, bolero oraz merenque) z jazzowymi improwizacjami na wysokim poziomie oraz „Dzyga Jazz Quartet" słynna formacja jazzowa ze Lwowa, której kierownikiem artystycznym jest znany lwowski jazzman Włodzimierz Kit. Zespół założony w grudniu 2001 roku podczas I Festiwalu Jazz Bez... z inicjatywy Markijana Iwaszczyszyna jest już swoistą legendą na scenie ukraińskiej. Od lat nieprzerwanie prezentuje wysoki poziom artystyczny, umiejętnie łącząc klasyczne tematy z fusion oraz z free jazzem.

Panel dyskusyjny "Upadek Muru Berlińskiego a Europa Wschodnia"

09.11.2009 
 

Участь професора Влодзімєжа Бородзєя у подіумній дискусії "Прорив 1989 року: який спадок для руху борців за громадянські права?"

Місце проведення:

Посольство Федеративної Республіки Німеччина в Україні, вул. Богдана Хмельницького, 25.

Початок: 18:30

Вхід за запрошеннями

Prof. dr hab. Włodzimierz Borodziej

Profesor historii na Uniwersytecie Warszawskim
Przewodniczący Rady Naukowej Centrum Badań Historycznych Polskiej Akademii Nauk

Ur. w 1956 r. w Warszawie,
1997-2007 polski współprzewodniczący Polsko-Niemieckiej Komisji Podręcznikowej,
1992-1994 dyrektor generalny w Kancelarii Sejmu,
1999-2002 prorektor Uniwersytetu Warszawskiego,
1994/95 profesor gościnny na Uniwersytecie Filipa w Marburg,
2004-2005 na Uniwersytecie Schillera w Jenie

Autor m.in. Der Warschauer Aufstand 1944/ The Warsaw Uprising of 1944 (Fischer-TB 2004/ The University of Wisconsin Press 2006),
współredaktor m.in. Option Europa. Deutsche, polnische und ungarische Europapläne des 19. und 20. Jahrhunderts (3 tomy, Vandenhoeck & Ruprecht, 2005); redaktor m.in. Polska wobec zjednoczenia Niemiec 1989-1991. Dokumenty dyplomatyczne (Scholar 2006).
Na zlecenie Polskiego Instytutu Spraw Międzynarodowych redaktor naczelny serii Polskie Dokumenty Dyplomatyczne (ukazują się od 2005 r., PISM)

Захаров Євген Юхимович

співголова Харківської правозахисної групи.

Участь у дисидентському русі 70-х - 80-х років. 1988 - 1992рр. - кореспондент газети "Експрес-хронiка", 1990-1994 рр. - депутат Харківської міської Ради. Заступник голови Харківської міської комісії з питань поновлення прав реабілітованих (з 1990 р.). З 1989 по 1992 рр. - співголова Харківського "Меморіалу". З 1994 р. член правління міжнародного товариства "Меморіал". З 1992 р. співголова Харківської правозахисної групи. З 2004 року - голова правління Української Гельсінкської Спілки з прав людини

Член Московської Гельсінкської групи (з 1989 року), Міжнародного товариства прав людини, Українська Секція (з 1995 р.) та Української Інтернет-спільноти ( з 2003 р.).

Публікації:

11 наукових робіт з прикладної математики та проектування електричних машин (1976-1985), більше 150 праць на правозахисні та супутні теми в Україні, Росії, Литві, Німеччині, Франції, США, Данії, Польщі (1987-2004).

Вольфґанґ Темплін (Wolfgang Templin)

публіцист і правозахисник, колишній НДР-івський дисидент. Займався дослідженням історії "помаранчевої революції" в Берліні.Написав і опублікував свої дослідження в книзі Farbenspiele - Die Ukraine nach der Revolution in Orange.

Przegląd filmów Krzysztofa Kieślowskiego

У рамках Другого Екуменічного Соціального Тижня "Соціальна відповідальність" відбудеться перегляд фільму Кшиштофа Кесльовського "Короткий фільм про вбивство". Кіноверсія "Декалог-5"

Понеділок, 5 жовтня о 19:50

Місце: Великий сесійний зал Львівської міської ради, пл. Ринок, 1

Можливо, ім'я польського кінорежисера Кшиштофа Кесльовського українському глядачеві є менш знаним, ніж, наприклад, імена Стенлі Кубріка чи Віма Вендерса. Тим часом і Кубрік, і Вендерс, і численні кінокритики серед найвидатніших режисерів кінця ХХ століття згадують Кесльовського одним із перших. Відтак той, хто хоч раз бачив його фільми, напевно не зможе їх забути. Бо ці фільми з однаковою силою впливають на нас як на емоційному, так і на інтелектуальному рівні, змушуючи перейнятись переживаннями героїв, показаних настільки глибоко і душевно, що здається, ніби вони - це ми самі або близькі нам люди. Що, зрештою, не повинно дивувати з огляду на винесене в заголовок цієї статті творче кредо режисера.
Кшиштоф Кесльовський народився 27 червня 1941 року у Варшаві. 1969 року він закінчив режисерське відділення кіношколи в Лодзі. Кінематографічну кар'єру Кесльовський розпочав, знімаючи документальне кіно. «Мене цікавила дійсність, і я хотів сказати про неї правду. Я приглядався до людей у тій чи іншій ситуації, спостерігав і намагався зрозуміти», - сказав якось пан Кшиштоф. Ця важлива властивість художника - дивитись і бачити - відчувається в кожному його фільмі. Режисер швидко досягнув вершин документалістики і, зрозумівши, що документальне кіно втручається в долю людини, а навіть може заподіяти їй шкоду, залишив його. Пізніше, знімаючи вже художні фільми, режисер завжди ставив перед собою мету: «змусити глядача беззастережно повірити в показану дійсність, як у реальне життя».
У більшості художніх фільмів Кесльовський експериментував з поняттями долі та випадку, що керують людським життям, і схилявся до висновку, що надприродне в нашому житті можливе. Через специфічну постановку кадру, освітлення режисер досягав особливої «метафізичної» атмосфери (якщо під «метафізикою» розуміти те, що знаходиться поза межами фізичного світу і - відповідно - поза межами емпіричного досвіду). Він прагнув «побачити внутрішній світ людини» і підштовхував глядача до роздумів про сутність людської душі. За словами Кесльовського, «крім задоволення примітивних потреб - виживання, сніданок, обід, вечеря, сон - усі ми прагнемо чогось такого, що надасть змісту нашому життю».
Світове визнання режисерові приніс «Декалог», знятий впродовж 1988-1989 років. Це десять коротких фільмів, кожен з яких базується на одній із десяти Біблійних заповідей. Але фільми не так ілюструють їх, як ставлять запитання: чи діють передані Богом через Мойсея закони в сучасному світі? Головні герої - звичайні люди, нібито випадково «вихоплені» камерою. Вони страждають, кохають, здійснюють злочини, сваряться і миряться. Головна тема - звичайне життя, змальоване з особливою слов'янською теплотою. Є тут і свій «наскрізний герой», зазначений у сценарії як «молодик, що спостерігає за подіями фільму» і названий деякими кінокритиками ангелом. Як гуманіст, Кесльовський говорить словами однієї з героїнь: «Добро є в кожній людині. Просто обставини вивільнюють у ній добро або зло». Ось так, без засудження і моралізаторства, автор звертається до кожного з нас і обговорює з нами ті моральні проблеми, про які ми, незважаючи на їхню важливість, не дуже любимо згадувати у повсякденному існуванні.
Притчевість характерна і для наступних робіт Кесльовського. 1991 року виходить на екрани його «Подвійне життя Вероніки». Фільм розповідає про паралельне існування в Польщі і Франції двох дівчат. Вони подібні, як дві краплі води, але нічого не знають одна про одну. При цьому кожна з них живе з примарним відчуттям двійника. А коли одна дівчина раптово помирає, інша отримує шанс на кохання - так, мовби кількість щастя у світі обмежена, і всі люди, всі події якимось незбагненним чином пов'язані між собою.
Після цього Кесльовський розпочинає роботу над новим проектом, який за моральною проблематикою та «метафізичністю» можна порівняти з «Декалогом». Трилогія «Три кольори» - це спроба художнього переосмислення трьох сформульованих Французькою революцією фундаментальних цінностей Нового Часу: свободи, рівності і братерства. Власне її кінокритики і вважають одним з найбільших досягнень сучасного кінематографа.
Перший фільм трилогії «Три кольори: Синій» розповідає історію молодої жінки (у майстерному виконанні Жульєт Бінош), яка дивом вижила в автокатастрофі, але втратила в ній найближчих людей: чоловіка-композитора і доньку. Тепер її життя, замкнене у в'язниці болісних спогадів, здається позбавленим сенсу. Подолання трагедії для неї рівноцінне здобуттю свободи. Свободи від важкої втрати і від минулого. Їй необхідно розпочати жити з чистої сторінки, щоб продовжити музику чоловіка, щоби пробачити його зраду, щоби стати милосердною і щедрою.
Відповідно притча з елементами трагікомедії «Три кольори: Білий» присвячена темі рівності між людьми. Польський перукар Кароль опинився на паризькій вулиці без грошей і документів - так вчинила з ним його дружина-француженка Домінік після розлучення. Завдяки випадковій зустрічі із земляком йому вдається повернутися додому «зайцем» у валізі. Вже на батьківщині, щоби помститись колишній дружині, герой заробляє достатню кількість грошей та інсценізує власну смерть. Кароль ретельно продумує всі деталі, крім однієї - він все ще кохає Домінік, а в коханні рівності не буває ...
Логічним завершення трилогії стала «братерська» частина «Три кольори: Червоний». Як і попередні, фільм розповідає про кохання, про силу почуттів, що можуть змінювати долі людей. Добра і самотня дівчина випадково знайомиться з дивним старим - колишнім суддею, який підслуховує чужі телефонні розмови. Це знайомство змінює життя їх обох. Старий суддя перестає займатися гидкою справою, а дівчина зустрічає свою долю. У фінальній сцені режисер ніби підсумовує всі частини трилогії, зводячи разом усіх героїв, що зуміли пізнати кохання.
Закінчивши роботу над «Трьома кольорами», Кесльовський, який завжди працював у шаленому темпі (знявши разом із документальними майже сорок стрічок за двадцять вісім років), раптом повідомив, що це - його останній фільм. Минуло зовсім небагато часу - і серце режисера зупинилося на операційному столі. Тепер вже неможливо з'ясувати, чи він справді вважав, що сказав усе, що міг у своїх фільмах, а чи його слова були продиктовані передчуттям смерті. І чого у цій ранній смерті більше - випадковості чи закономірності долі?
Замість відповідей мудрий режисер залишив нам «просто історії», розповісти які міг собі дозволити тільки дуже чесний, вільний і відповідальний перед життям митець. Він не пояснив нам, як жити, але в його фільмах загадковим чином міститься надія зрозуміти колись, що таке любов, у чому полягає щастя і заради чого ми всі живемо, змагаючись зі стражданнями, самотністю і смертю.
                                                                                                        Ксеня ПРОКОПЕЦЬ

Nie lubię słowa "sukces", bo w ogóle nie wiem, co to słowo znaczy.
Sukces dla mnie to osiągnąć coś, czego naprawdę bym chciał.
A to, czego chcę, jest prawdopodobnie nie do osiągnięcia

Krzysztof Kieślowski

Mógłby stać się bohaterem filmu, najlepiej zrealizowanego przez niego. Był pod każdym względem postacią dramatyczną. Może i tragiczną. Życie i twórczość Krzysztofa Kieślowskiego układają się w fascynującą opowieść, pełną tajemnic i sprzeczności, splątaną, nieoczywistą i niejednoznaczną. "Refleksje dotyczące jego dzieł - pisze w interesującej książce Ergo Sum - poszukiwania sensu istnienia w polskim i radzieckim filmie 1960-1990 Irina Tatarowa - nie tylko nie dają się łatwo pogodzić, ale najczęściej są sprzeczne. Cel i sens poszukiwań artysty wzbudzają całą gamę emocjonalnych reakcji - od gwałtownej nieakceptacji, poprzez pobłażliwą obojętność lub wytrwałe próby zrozumienia, aż po uwielbienie".

Od debiutanckiej Blizny, której nie lubił, a która tak idealnie rymuje się z Czerwonym, dziełem ostatnim, ulubionym, z pełnego pasji, charyzmatycznego bujnowłosego chłopca zmieniał się stopniowo, mimo sukcesów i światowej sławy, w zgorzkniałego samotnika i mizantropa. Autobiografia O sobie jest poruszającym zapisem pesymizmu, goryczy i poczucia klęski, świadectwem głębokiego rozczarowania i zniechęcenia do sztuki, którą uprawiał. A przecież spośród polskich reżyserów osiągnął największą zagraniczną sławę i popularność, stał się postacią, rzec można, kultową, rodzajem guru, zwłaszcza dla ludzi młodych, spragnionych autorytetów i osoby ojca.

"Pamiętam - wspomina pierwsze z nim spotkanie Agnieszka Holland - że Krzysztof zrobił na mnie od razu duże wrażenie. Czuło się, że jest liderem. Było w nim coś takiego, że kiedy zabierał głos, wszyscy momentalnie zwracali się w jego stronę". Jego osobowość fascynowała przyjaciół i współpracowników. Książka Stanisława Zawiślińskiego Kieślowski - ważne żeby iść... wyrasta z tej fascynacji właśnie, z podziwu dla postawy moralnej reżysera, jego wewnętrznej uczciwości, jego stosunku do życia i sztuki. Z jego bliskiego myśli filozoficzno-religijnej tao przekonania, że ważniejsza jest droga niż cel. Nie jest to zresztą pierwsza publikacja, jaką autor poświęcił twórcy Amatora. Z biegiem lat stał się wiernym i pilnym kronikarzem jego życia i dzieła. Gromadził materiały, dokumenty, świadectwa. Uczestniczył w wydarzeniach związanych z pamięcią o Kieślowskim.

W swojej książce sięgnął nawet do kronik rodzinnych, do historii nie tylko rodziców, ale i dziadków reżysera. Kieślowski dzieciństwo miał niezbyt sielskie, młodość trudną. Rósł i dojrzewał w cieniu śmiertelnej choroby ojca, ciągle zmieniał miejsca zamieszkania, szkoły, kolegów. Pędził żywot nomada. Nie mogło to pozostać bez wpływu na psychikę chłopca. "Przerażała go kruchość życia, absurdalna ulotność ludzkiej egzystencji" - pisze Zawiśliński. Temat nietrwałości wszystkiego, temat śmierci przewija się przez całą twórczość Kieślowskiego, jest jednym z jej głównych motywów. Ojciec był dla niego postacią ważną. Autorytetem. Osoba ojca odgrywa istotną rolę w fabułach jego filmów. Matka jest jakby nieobecna, co nie znaczy, że nie kochał własnej.

Jako szesnastoletni chłopak ląduje Krzysztof w stolicy, zaczyna naukę w Liceum Technik Teatralnych. Mieszka w bursie, w Dziekance. W 1964 r. zostaje przyjęty na Wydział Reżyserii łódzkiej szkoły filmowej, wynajmuje pierwszy, "własny" pokój w smutnej i szarej Łodzi. Rozpoczyna kolejny rozdział życia.

Zawiśliński z detalami opisuje dzieje tego życia, szkicuje konteksty, przywołuje wypowiedzi i komentarze współpracowników i przyjaciół. Dla twórcy Przypadku najważniejszym etapem realizacji filmu był montaż. Nic tedy dziwnego, że poświęcona mu monografia jest utworem montażowym. Daje to w efekcie nowoczesny, dynamiczny rytm - książkę świetnie się czyta - rzuca wielopunktowe światło na historię i postać bohatera. W sposobie konstruowania dzieła, w stylu opowieści wyczuwa się głęboko emocjonalny stosunek autora do podmiotu jego rozważań. Zawiśliński współtworzy i zarazem podbija mit Kieślowskiego. Mit Artysty z Ludzką Twarzą, niezależnego, kroczącego własnymi ścieżkami, uczciwego do szpiku kości, zdolnego wyrazić na ekranie to, co ludzi najbardziej boli i czego najbardziej potrzebują: wiarę, nadzieję i miłość. Tytuły rozdziałów i podrozdziałów mówią za siebie: Żeby film był filmem, Wielka gorączka, Od miłości do nienawiści, Podróż w głąb duszy czy Wolność i dusza, Olśniewa i wzmacnia, Tworzenie i oddziaływanie itd.

Autor nie kryje faktu, że im bardziej twórca Trzech kolorów ceniony był za granicą, im bardziej obrastał w prestiż i sławę, tym większe budził resentymenty w ojczyźnie. Zaczęło się, oczywiście, od polityki, od której, rozczarowany, oddalał się powoli, lecz konsekwentnie właściwie już od Robotników '71. "Dla Krzysztofa to było doświadczenie krańcowe - mówi Agnieszka Holland. - Po Robotnikach wpadł w totalny pesymizm. Utracił ostatecznie wiarę w to, że można coś zmienić w świecie".

Analizując Przypadek, Stanisław Zawiśliński cytuje m.in. Tadeusza Sobolewskiego: "... nastały trudne czasy dla twórców, którzy nie chcą być wyrazicielami żadnej ideologii, pragną natomiast zachować postawę dokumentalisty, rejestratora stanu ducha, własnego i potocznego. (...) Twórca tego formatu co Kieślowski (...) musi za wierność sobie zapłacić pewną cenę u władz, u krytyki i u publiczności. Sądzę, że osamotnienie reżysera bierze się nie stąd, że źle się ustawił (taką opinię o nim słyszałem), ale że nie ustawił się wcale".

Ukazanie się książki Stanisława Zawiślińskiego było prologiem do uroczystości Roku Kieślowskiego. Potem była katowicka sesja i przegląd filmów "W kręgu Kieślowskiego". Następnie wyjątkowo interesująca multimedialna wystawa "Kieślowski - ślady i pamięć" w łódzkim Muzeum Kinematografii, z pewnością najlepsza w dziejach tej placówki. Zdjęcia, często amatorskie, werki, artykuły drukowane i w maszynopisie, listy publiczne i prywatne. Wycinki prasowe. Plakaty. Książki. Materiały filmowe. Pasjonujący portret człowieka, od dzieciństwa do lat ostatnich. Kuratorki wystawy Krystyna Zamysłowska i Barbara Kurowska zebrały imponujący materiał i świetnie go "zmontowały". Wystawa robi międzynarodową karierę. Trafiła już na Berlinale, ale to dopiero początek zagranicznych podróży.

Podczas Camerimage 2005 Ralphowi Fiennesowi wręczono Nagrodę imienia Kieślowskiego. W Muzeum Kinematografii otwarto wystawę "Krzysztof Kieślowski. Zdjęcia z miasta Łodzi", robione w okresie studiów. Fotografował miejskie pejzaże. Szare i smutne. Scenki uliczne. Bawiące się dzieci. Łobuzerskie buźki chłopaków. Kobiety w różnym wieku. Robotnice. Twarze na ogół pospolite, zwyczajne. Jak w filmach, które wkrótce zaczął robić. W dokumentach, w sławnym filmie Z miasta Łodzi, a potem w fabułach, w Personelu, Bliźnie, Amatorze, Spokoju, Przypadku. Twarz jakby żywcem wyjętą z tych zdjęć miał ulubiony aktor reżysera - Jerzy Stuhr.

Pierwszym sygnałem zmiany patrzenia był film Bez końca: Grażyna Szapołowska i Jerzy Radziwiłowicz to była już inna półka. A w Podwójnym życiu Weroniki, w Trzech kolorach pojawił się świat całkiem inny. Znikła gdzieś brzydota i bylejakość miejskiego pejzażu, pospolitość twarzy. Zrobiło się ładnie. Stylowo. Jak w reklamie lub kolorowej prasie kobiecej. Błysnęły urodą śliczne aktorki, przez Sławomira Idziaka i Piotra Sobocińskiego zmysłowo fotografowane. Wszystko zaczęło służyć urodzie świata i kadru, nawet sławetne trzy kolory, zwłaszcza niebieski i czerwony.

Zmieniał się jednak nie tylko obraz rzeczywistości w filmach Kieślowskiego. Zmieniał się również on sam. Fizycznie i chyba psychicznie. Ukazują to eksponowane na ścianach Muzeum Kinematografii portrety fotograficzne reżysera. Fotografia bywa niebezpiecznym świadectwem. Wystylizowany na Jamesa Deana, emanujący energią "chłopak" o błyszczących oczach ze zdjęć młodzieńczych stał się z biegiem lat człowiekiem śmiertelnie zmęczonym, o naznaczonej cieniem twarzy i przerażająco smutnych oczach.

Podczas Camerimage 2005 spotkali się operatorzy Kieślowskiego. Jacek Petrycki i Witold Stok towarzyszyli wiernie jego wczesnej twórczości. Stok, wybitnie inteligentny, z dużym poczuciem humoru, pracował m.in. przy Personelu. Petrycki - Agnieszka Holland mówi o nim "wyjątkowo czysty i prawy, ma niezwykłe wyczucie moralnej prawdy" - robił potem zdjęcia do Spokoju, Amatora i Bez końca. Obaj wspominali dramatyczne perypetie związane z realizacją Robotników '71. Był to projekt grupowy, praktycznie pokoleniowy, młodzi wspólnie przeżywali inicjację w zawodzie, który - jak wierzyli - wskazywał drogę do prawdy, a prawda jest narzędziem naprawy tego świata. Realizacja tego filmu zaczęła się pod znakiem wielkiej przygody, a skończyła gigantycznym kacem, gorzką świadomością ograniczeń profesji filmowca.

Jacek Bławut i Wiesław Zdort wspominali swą pracę przy Dekalogu. Kieślowski unikał gotowych rozwiązań, nieustannie poszukiwał. Otwarty na wyobraźnię i inwencję innych, stwarzał operatorom wielkie szanse. Wierzył w obraz.

W polskiej świadomości zbiorowej, poczynając od lat 60., ścierały się dwie w zasadzie uniwersalne tendencje: dążenie do "normalności", stabilizacji, życia rodzinnego oraz przyrodzony ludzkiej naturze niepokój znajdujący częściowo ujście w działalności politycznej lub w twórczości. Konflikt między pragnieniem spokoju a owym odwiecznym towarzyszem człowieka - niepokojem wydaje się kluczowy zarówno dla postawy, jak i dzieła Kieślowskiego, czego świadectwem są filmy Personel, Amator, Przypadek, Podwójne życie Weroniki, Niebieski. I tu tkwi, być może, jedno ze źródeł sukcesu Krzysztofa Kieślowskiego. Niepokoju, jaki wzbudza.

                                                                                                                          MARIA KORNATOWSKA

Ретроспектива фільмів Кшиштофа Кесльовського 8-11 жовтня у Києві:

• "Кінолюбитель"

• "Короткий фільм про вбивство"

• "Короткий фільм про кохання"

• "Подвійне життя Вероніки"

Місце: Кінотеатр "Київ", вул. Червоноармійська, 19 

Телефон для довідок: 234-33-80

Udział polskich pisarzy w IV Międzynarodowym Festiwalu Literackim w ramach 16. Forum Wydawców we Lwowie 

Цього року за підтримки Польського Інституту у Києві у Літфесті візьмуть участь: Марек Краєвський, Ольга Токарчук, Марцін Цецко та Ізабела Філіпяк.

Марек Краєвський - автор кримінальних повістей про комісара німецької поліції Ебергарда Мокка події яких розвиваються у Вроцлаві у першій половині 20 ст.. Деякі частини детективного циклу було перекладено 11-ма мовами, зокрема, іспанською, італійською та івритом.

Марцін Цецко - молодий польський поет, письменник, актор, музикант, фотограф та перформер. Його твори виставляють у театрах, а фотографії нагороджують на міжнародних конкурсах. Видав кілька збірок поезій.

Ізабела Філіпяк - одна з найбільш інтригуючих польських письменниць-феміністок. ЇЇ книги спонукають заглиблюватись у пізнання внутрішнього світу задля зрозуміння дійсності. У польській періодиці часто друкують її фейлетони та есе, присвячені гендерній рівності, сексуальності та фемінізму. Видала близько 10 книжок.

Marek Krajewski - najgłośniejszy dziś polski autor kryminałów. Z wykształcenia filolog klasyczny.
W 1999 roku zadebiutował Śmiercią w Breslau, pierwszą z serii powieści z Eberhardem Mockiem, których akcja rozgrywa się w dawnym Wrocławiu. Kolejne, Koniec świata w Breslau (W.A.B. 2003), Widma w mieście Breslau (W.A.B. 2005) i Festung Breslau (W.A.B. 2006), spotkały się z doskonałym przyjęciem czytelników i krytyki. Marek Krajewski jest laureatem Paszportu "Polityki" za rok 2005, Nagrody Księgarzy "Witryna" za najlepszą książkę roku 2005 oraz Nagrody Wielkiego Kalibru za najlepszą powieść kryminalną roku 2003.
Poszczególne części cyklu są tłumaczone na 11 języków, w tym angielski, hiszpański, niemiecki, francuski, włoski i hebrajski.

Olga Tokarczuk - pisarka, eseistka, autorka scenariuszy, poetka. Ukończyła psychologię na Uniwersytecie Warszawskim. Mieszka w Nowej Rudzie, w Sudetach. Pracowała jako psychoterapeutka w Wałbrzychu. Uhonorowana wieloma nagrodami, m.in. nagrodą Polskiego Towarzystwa Wydawców Książek, nagrodą Fundacji im. Kościelskich (1997), paszportem Polityki oraz kilkoma nominacjami do literackiej Nagrody Nike, trzykrotna laureatka Czytelników Nike. Pisarka jest ceniona zarówno przez czytelników, jak i krytyków. Od roku 2004 organizuje we Wrocławiu i Jeleniej Górze Festiwal Opowiadań, na którym autorzy krótkich form literackich z różnych krajów świata prezentują swoje dokonania.

Marcin Cecko - młody polski poeta, pisarz i performer związany początkowo z nurtem neolingwistycznym. Cecko współpracował z Studium Teatralnym, najpierw jako aktor w spektaklu Człowiek, następnie jako autor tekstu na którym oparto przedstawienie Parsifal. W 2007 Cecko stanął na czele formacji 3 Boys Move, wraz z Piotrem Głowackim i Janem Dravnelem.

Izabela Filipiak - polska pisarka, eseistka, felietonistka. Zadebiutowała w 1992 zbiorem opowiadań Śmierć i spirala. Do tej pory opublikowała osiem książek, m.in. powieści Absolutna amnezja (1995) i Alma (2003), podręcznik-esej Twórcze pisanie dla młodych panien (1999), zbiór felietonów Kultura obrażonych (2003), tom poezji Madame Intuita (2002) oraz dramat Księga Em (2005) poświęcony Marii Komornickiej, której osoba i twórczość stała się też tematem rozprawy doktorskiej Filipiak, wydanej w 2007 roku jako książka Obszary odmienności. Rzecz o Marii Komornickiej.

EUROPEJSKIE DNI DOBROSĄSIEDZTWA

ЄВРОПЕЙСЬКE  ПАРТНЕРСТВО

транскордонний ярмарок, концерт, зустріч, хеппенінг

29/30 серпня 2009, Крилів/Кречів-Нововолинськ

КОРДОН 835 GRANICA
ЄВРОПЕЙСЬКІ ДНІ ДОБРОСУСІДСТВА

Оргкомітет Європейських Днів Добросусідства запрошує громадські організації, об'єднання та товариства, представників органів державної влади та місцевого самоврядування (міські та селищні голови; депутати місцевих рад), підприємства та міжнародні фонди до участі у Форумі транскордонної співпраці. Форум  проводитиметься 29-30 серпня 2009 р. у с. Кречів та м.Нововолинськ (Волинська область) - острів Крилів (Люблінське воєводство). Заходи відбуватимуться безпосередньо біля 835 прикордонного знаку на східному кордоні ЄС, що знаходиться в руслі ріки Буг. Форум Транскордонної Співпраці організовують МГО «Академія Української Молоді» (м.Львів), Фундація Духовної Культури Пограниччя (м.Люблін), ВОМГО «Асоціація Молодих Реформаторів», ЦГМОВ «Наша справа» (м.Луцьк) за підтримки Європейської програми Міжнародного Фонду «Відродження» та за сприяння Волинської облдержадмінстрації, міської ради м. Нововолинськ та Фонду Конрада Аденауера в Україні.

Форум  об'єднає українських та європейських політиків, фахівців для того щоби проаналізувати стан та перспективи розвитку транскордонної співпраці, а також дослідити успішність реалізації Європейської політики Сусідства на східному кордоні ЄС. Форум - це можливість представити свою діяльність, знайти нових партнерів, поділитися досвідом, висловити свої пропозиції щодо питань транскордонної співпраці та почути думку провідних експертів у сфері транскордонної співпраці, євроінтеграції. Метою форуму є обговорення сучасного стану та перспектив розвитку транскордонного співробітництва створення нових пунктів перетину на східному кордоні Європейського Союзу. Під час Форуму буде обговорено реалії та перспективи європейської інтеграції, транскордонної співпраці, реалізації Європейської політики сусідства в Україні, зокрема роль транскордонних заходів як виміру контактів між людьми  у цих процесах.               

У програмі форуму:

• Виставка презентаційних стендів громадських організацій, які займаються транскордонною співпрацею,

• Презентації програм Фондів у сфері транскордонної співпраці та європейської інтеграції

• Презентації успішних проектів у сфері транскордонної співпраці та європейської інтеграції

• Обмін  досвідом з питань підготовки та реалізації транскордонних проектів

• Круглий стіл за участю провідних експертів, депутатів, представників влади та міжнародних інституцій на тему «Європейське Добросусідство та Східне Партнерство: актуальний стан, труднощі та перспективи»,  „Від міжрегіонального добросусідства до міжнародного партнерства".

• Зустріч молодіжних лідерів та депутатів Польщі та України

• Презентації інвестиційних проектів прикордонних регіонів

• Круглий стіл за участю провідних експертів, представників влади, бізнесу на тему «Економічне прикордонне співробітництво: моделі співпраці, труднощі та перспективи»

Умови участі у форумі:

Для участі у Форумі необхідно надіслати заповнену реєстраційну форму на електронну адресу forum835@gmail.com до 15 серпня 2009.  Підтвердження участі у Форумі буде надіслане до 18 серпня.

Участь у форумі є безкоштовною, кількість місць на участь у круглому столі обмежена. Кожній організації буде надана можливість розміщення інформаційних матеріалів на стендах.

Організатори не відшкодовують транспортних витрат. Робочі мови: українська, польська та англійська.

Детальна інформація про Європейські Дні Добросусідства в додатку або на сайті:

Організатори Форуму:

Ідея транскордонних днів добросусідства:

Коли хтось вперше опиниться на самому українсько-польському кордоні, то зауважить, що він зовсім не змінився з часів Радянського Союзу. Це дуже особливо та вражаюче: колючі дроти, викопані рови, заорані землі. Без динамічних заходів, спрямованих на зміни в транскордонних стосунках, впродовж однієї ночі, цей кордон може стати залізним муром, або другою Берлінською стіною. Перші транскордонні урочистості відбулися в 2004 році під назвою «транскордонний діалог польської та української культур», другі - «від залізної стіни до відкритості», треті - «кордон, який об'єднує», четверті - «європейський міст». Минулорічні, п'яті транскордонні урочистості відбувалися під гаслом «Європейські дні добросусідства». Ці щорічні заходи, крім спільної програми, мають певну специфіку.

Заходи відбуватимуться безпосередньо на кордоні з Європейським Союзом, який в цей день повинен не розділяти, а об'єднувати та бути відкритим і служити інтеграції. Європейські Дні Добросусідства - волевиявлення суспільства, церкви та держави про те, що ми хочемо бачити європейське майбутнє України та  долучитися до будівництва мостів, а не залізних мурів між народами, які творять європейську спільноту. Захід має значення та роль символу поєднання та братерства, служить розвитку українсько-польської співпраці та європейської інтеграції, особливо важливих у прикордонному регіоні, в рамках спрощення візового режиму для українців та у контексті приготувань до Євро 2012. У концерті планується виступ музичних гуртів з України та Польщі.

Мета та завдання:

Реалізація заходів в рамках Європейських Днів Добросусідства покликана нівелювати всілякі бар'єри та змінювати спосіб життя людей по обидві сторони східного кордону, а також має закликати політиків, засоби масової інформації з обох сторін кордону до дискусії на тему добросусідських стосунків в прикордонному регіоні.  Через спільну організацію великого соціально-медійного заходу ми хочемо змобілізувати мешканців, представників органів самоврядування та бізнесу прикордонних регіонів до пошуку шляхів вирішення проблем прикордоння та подолання «ран історії», а також активного залучення до творення нових перетинів кордону та європейської інтеграції.

Європейські Дні Добросусідства створюють умови та сприяють:    

• - активізації мешканців прикордонних сіл, міст та районів у побудові взаємної довіри та близьких міжособистісних контактів, аби, таким чином, прикордонні регіони почали відігравати у ще більшій мірі роль мостів, які сприяють розвитку добросусідських зв'язків в дусі європейської інтеграції, дотримуючись при цьому своєї багатої культурної різноманітності;

• - розвитку транскордонної співпраці різних структур культурного, соціального та економічного життя, розширення співпраці органів державної адміністрації різного ступеня, громадських та культурних організацій по обидві сторони кордону;

• - поглибленню взаємодовіри, яка є передумовою ефективної співпраці понад кордонами, популяризації ідеї привітного кордону;

• - підтримці та відбудові культурних зв'язків, спільної духовної спадщини;

• - доланню існуючих стереотипів та здійсненню промоції прикордонних регіонів;

Програма заходів в рамках

проведення  „Європейських Днів Добросусідства" у  2009 році:

Місце та час: прикордонна смуга в с. Кречів-Нововолинськ (Іваничівський р-н, Волинська область) - Крилів (Грубешівський повіт, Люблінське воєводство) біля 835 прикордонного знаку (місця майбутнього перетину кордону), 28-30 серпня 2009 р.

• Форум транскордонної співпраці

Транскордонний ярмарок:

- зустріч представників місцевої влади та органів державного управління;

- виставка фотографій на тематику пов'язану з прикордонням;

- презентація культурних та економічних досягнень;

- зустріч представників малого бізнесу Польщі та України з прикордонних регіонів;

- виставка інноваційних технологій агротехнічного обладнання, агротуристичний ярмарок;

-презентації організацій, культурних, освітніх, релігійних товариств, об'єднань національних меншин; презентації успішних проектів у сфері транскордонної співпраці та європейської інтеграції;

- виставка мистецьких творів, регіональної народної творчості;

- обговорення питань малого прикордонного руху, перспектив створення малих, тимчасових, велосипедних пунктів перетину кордону

Круглий стіл на тему: „Східне партнерство: актуальний стан, труднощі та перспективи"

Дебата за участю послів та депутатів: „Від регіонального добросусідства до міждержавного партнерства",

• Екуменічна Молитва за участю ієрархів та духовенства з Польщі й України та встановлення пам'ятного знаку на острові в Крилові із посланням Папи Івана Павла II

• Вручення статуеток поєднання Лауреатам нагороди Капітули Польсько-українського поєднання

• Музичне дійство, концерт, фест «Кордон 835»:

• - виступи музичних виконавців з України та Польщі;

• - виступ почесних гостей та вручення відзнак, нагород людям, які долучилися до побудови європейського добросусідства та за діяльність у сфері транскордонної співпраці.

• Додаткові заходи:

• - „Єврореспубліка" (євроквест та вікторини, інформаційно-пропагандиські заходи для молоді)

• - велопробіг зі Льова та Луцька до Кордону 835

• - футбольний матч за участю відомих журналістів з України та Польщі

• - наметове містечко, кулінарний пікнік з традиційною кухнею

• - інтеграційні заходи для дітей та молоді

Прямі включення з місця заходу: брифінги, коментарі, дискусії з запрошеними почесними гостями та експертами на тему політики добросусідства Європейського Союзу та України.

Na wyspie w Kryłowie spotkają się uczestnicy tegorocznej, szóstej edycji Europejskich Dni Dobrosąsiedztwa

Impreza została przeniesiona z Dołhobyczowa, gdzie rozpoczęto budowę mostu granicznego.
29 sierpnia na kryłowskiej wyspie, przy znaku granicznym 835, bawić się będą miłośnicy muzyki z Polski i Ukrainy. Zgodę na organizację imprezy wydali zarówno komendanci straży granicznej obu krajów, jak i wojewodowie - lubelski oraz wołyński. Dodatkowo MON zezwolił na lokalizację mostu pontonowego na Bugu. Na razie jeszcze nie wiadomo, jakie zespoły i jacy wokaliści zaśpiewają w Kryłowie. Trwają w tej sprawie uzgodnienia.
Z imprezy cieszą się władze Mircza.
- Zabiegaliśmy o nią. No i udało się. Zrobimy wszystko, aby uczestnicy tych spotkań wyjechali od nas zadowoleni - mówi wójt, Lech Szopiński.

30 sierpnia Europejskie Dni Dobrosąsiedztwa przeniosą się do Nowowołyńska na Ukrainę. Poprzednie edycje cieszyły się ogromnym zainteresowaniem. Wzięły w nich udział tysiące osób. Koncertowały znane i lubiane zespoły. Organizatorzy nie mają wątpliwości, że i w tym roku dopisze publiczność. Dzięki podpisanej umowie o ruchu przygranicznym, mieszkający przy naszej granicy Ukraińcy nie będą musieli nabywać kosztownych wiz.

Головною метою Літературної премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського є підтримка молодого покоління літераторів. Показати, що вони цікаві не тільки в Україні, а є "гравцями європейської ліги".

2007 року у конкурсі взяли участь 22 українські письменники. Фіналістами премії стали українські письменники Наталка Сняданко, Тарас Прохасько і Сергій Жадан, які пройшли два етапи відбору - відкрите висунення кандидатів широкою читацькою аудиторією і відбір членами міжнародного журі у складі відомих критиків, письменників та журналістів: Юрія Андруховича, Богуміли Бердиховської, Олександра Богуцького, Тамари Гундорової та директора Польського Інституту в Києві - Єжи Онуха.

Літературну премію імені Джозефа Конрада-Коженьовського засновано 2007 року Польським Інститутом у Києві. і присуджується українському письменнику за послідовність у реалізації творчого шляху, інноваційність форми, ламання стереотипів та універсалізм послання.

Цього року переможець, окрім грошової винагороди матиме також можливість піврічного стажування у Польщі (без необхідності участі у конкурсі) в рамках стипендіальної програми Міністра культури і національної спадщини Республіки Польща "GAUDE POLONIA", яка призначена для молодих митців і перекладачів польської літератури з країн Центрально-Східної Європи. Стипендіальна програма триватиме у Польщі з 1 лютого до 31 липня 2010 року.

СТИПЕНДІАЛЬНА ПРОГРАМА

МІНІСТРА КУЛЬТУРИ І НАЦІОНАЛЬНОЇ СПАДЩИНИ

РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА

"GAUDE POLONIA"

PL>>

Національний Центр Культури у Варшаві оголошує конкурс на отримання піврічної стипендії у Польщі в рамках стипендіальної програми Міністра культури і національної спадщини Республіки Польща "GAUDE POLONIA". Програма "Gaude Polonia" призначена для молодих митців і перекладачів польської літератури з країн Центрально-Східної Європи.

Стипендіальна програма триватиме у Польщі з 1 лютого до 31 липня 2010 року. Відбір стипендіатів відбудеться шляхом конкурсу. Від кандидатів вимагається володіння польською мовою на початковому рівні. Заяви про участь у програмі прийматимуться до 15 жовтня 2009 року.

Формуляр анкети учасника >>

Формуляр рекомендаційного листа >>

Оголошення >>

Піврічна стипендія у Польщі призначена для ознайомлення з сучасною польською культурою та удосконалення творчої майстерності під керівництвом відомих польських митців та установ у найбільших і найвідоміших центрах польської культури. Програма "Gaude Polonia" сприяє розвитку порозуміння і добрих відносин на основі культурного співробітництва між Польщею та її близькими сусідами.

Оператором стипендіальної програми Gaude Polonia є Національний Центр Культури у Варшаві.

Детальну інформацію про програму Gaude Polonia і бланки анкет можна отримати на сайтах:

Національного центру культури у Варшаві:

 http://www.nck.pl/index/view/id/133/permalink/o-programie/type

Польського Інституту у Києві:

http://www.polinst.kiev.ua/

Посольства Республіки Польща у Києві:

http://www.kijow.polemb.net/

у польських дипломатичних представництвах в Україні та в Національному центрі культури у Варшаві: тел. (+48 22) 210-01-21 або (+48 22) 210-01-00.

Організаційні положення програми

КАНДИДАТИ:

Стипендіальна програма Gaude Polonia призначена для наступних творчих середовищ:

• - художники;

• - літератори;

• - перекладачі з польської мови;

• - музиканти;

• - кінематографісти;

• - мистецтвознавці;

• - літературні критики;

• - спеціалісти, що займаються охороною пам'яток старовини;

• - музейні працівники.

ГАЛУЗІ:

• - література;

• - переклад;

• - літературознавство;

• - музика, образотворче мистецтво;

• - кіномистецтво;

• - охорона культурної спадщини;

• - театр.

Перевага віддається кандидатам:

• - віком до 40 років (в обґрунтованих випадках - до 45 років);

• - які мають значні досягнення у своїх галузях творчості.

ФОРМАЛЬНІ КРИТЕРІЇ:
- громадянство і місце постійного проживання в Україні;

• - повна вища освіта;

• - знання польської мови на рівні, достатньому для спілкування.

ПРАВИЛА ПРИЙОМУ:

• - оголошення про відкритий конкурс у пресі;

• - відбір найкращих кандидатів за результатами 3-етапного конкурсу:

І етап - оцінювання кандидатів за формальними критеріями;

ІІ етап - оцінювання проектів перебування у Польщі, запропонованих кандидатами;

ІІІ етап - остаточний набір.

НЕОБХІДНІ ДОКУМЕНТИ:

• заповнений формуляр анкети про надання стипендії "Gaude Polonia" Міністра культури і національної спадщини Республіки Польща;

• не менш ніж 2 рекомендації професорів або мистецьких установ, творчих спілок, товариств тощо польською мовою, які містять таку інформацію:

- прізвище особи, яка рекомендує; 

- посада;

- установа;

- місто;

- зазначення періоду знайомства з кандидатом;

- характер взаємних відносин (вчитель, майстер, працедавець, інше);

- творчі досягнення кандидата;

- оцінка запропонованого кандидатом проекту його перебування у Польщі;

• копія диплому про закінчення вищого учбового закладу разом з нотаріально завіреним перекладом на польську мову;

• копії дипломів, відзнак з конкурсів, фестивалів, курсів, виставок тощо разом з перекладом на польську мову;

• копії рецензій разом з перекладом на польську мову;

• проект перебування у Польщі (до 2 сторінок), викладений за наступними пунктами:

- головна мета перебування;

- пропозиція програми і місця перебування;

- пропозиції щодо творчої практики;

- значення проекту для: а) галузі, яку представляє кандидат;

б) власної професійної кар'єри; в) установи, де працює кандидат; г) країни;

- обґрунтування участі у програмі "Gaude Polonia".

ФІНАНСОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ УМОВИ:

• стипендіат щомісяця отримує стипендію у розмірі 3000 (три тисячі) злотих brutto;

• на період отримання стипендії стипендіат забезпечується місцем проживання;

• стипендіат буде знаходитись під опікою куратора;

• стипендія може бути реалізована лише на території Республіки Польща;

• стипендія призначена на період з 1 лютого до 31 липня 2010 року;

• стипендіат повинен придбати гарантійний поліс на випадок хвороби та нещасливий випадок на період перебування у Польщі (у рідній країні або у Польщі);

• стипендіат сам покриває витрати на приїзд до Польщі та повернення додому.

ЗАЯВИ КАНДИДАТІВ:

• кандидати на отримання стипендії "Gaude Polonia" повинні надсилати свої заяви за посередництвом польської дипломатичної установи: Польський Інститут у Києві: 01030 Київ, вул. Б. Хмельницького, 29/17, тел. (044) 288-03-04, 278-16-01, 278-30-65, факс 288-02-86;

• одночасно копії заяв можна надіслати до Національного Центру Культури у Варшаві:

факс (+48 22) 2-100-104,

e-mail: nck@nck.pl

ТЕРМІН НАДСИЛАННЯ ЗАЯВ:

• термін надсилання документів (заява, рекомендаційні листи, копії диплому, рецензій тощо) - до 15 жовтня 2009 року.

Заяви, які будуть надіслані після закінчення цього терміну, не розглядатимуться.

АНКЕТА

Бланк анкети та інформацію стосовно стипендіальної програми можна знайти на Інтернет-сторінках:

- Польського Інституту у Києві:

http://www.polinst.kiev.ua/

- Посольства Республіки Польща у Києві:

http://www.kijow.polemb.net

- Національного Центру Культури у Варшаві:

http://www.nck.pl/

WYSTĘPY POLSKICH ZESPOŁÓW „ČАČІ VORBA" I „ORKIESTRY ŚW. MIKOŁAJA" NA MIĘDZYNARODOWYM FESTIWALU "ARTPOLE"

Оркестр св. Миколая - це 7 осіб і в 2 рази більше інструментів. Група, створена у 1988 році, однією з перших у Польщі почала творити музику, інспіровану фольклором. Тому можна сказати, що Оркестр - це класика і авангард цього музичного напрямку.

Свіжі творчі задуми і новаторський підхід до трактування народних джерел надають творам групи сучасне звучання, водночас не позбавляючи її особливостей народної музики.

Характерним звучанням Оркестр завдячує басовому бубнові, струнним інструментам (гітарі, мандоліні, мандолі, цимбалам), скрипці, пищикам та різним технікам народного співу. На такому музичному фоні музиканти аранжують нові композиції, користуючись новими інструментами, інколи досить небуденними - дутар, уд, чуринга.

Концерт Оркестру - це зустріч не тільки з музикою, але й в цілому з народною культурою, яка у духовному вимірі збереглася у спонтанній, радісній грі на інструментах й у безпосередніх зустрічах з публікою. Це старовинні мелодії і тексти, яким подароване нове життя - життя, що радує і захоплює. Музиканти свідомо намагаються показати містичне обличчя народної музики. Для них людей постійні магічні зустрічі з народною культурою - це добрий спосіб життя, що виражається у створеній ними музиці.

Čači Vorba  

Чачі ворба - щира мова - говорять цигани про музику. Польсько-український гурт з такою назвою, що існує вже п'ять років, грає циганську, балканську і карпатської музики. Музиканти пропонують актуальну суміш етніки, джазу й інших жанрів, виконувану на різних екзотичних інструментах. Завдяки несподіваним сполученням на зразок «балканського твісту», «румунського рок'н'роллу» чи «циганського свінгу» гурт занурює в божевільну атмосферу балканського весілля. А висока майстерність вокалістки і скрипальки Марії Натансон та її друзів з Čači Vorba створюють оригінальну музичну мову, яка зневажає географічні й культурні кордони, виражаючи почуття, спільні для всіх - журбу радість і пристрасть. 

МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ «АРТПОЛЕ'2009. ЗВУКИ/ДІЇ В ПРОСТОРІ»

12-18 липня, Воробіївка, Немирівський р-н, Вінницька обл.

Цього року фестиваль триватиме тиждень. Тим, кому до вподоби послухати гарну музику, потанцювати та потусувати, не занадто обтяжуючи себе придбанням нових знань чи думками про творче самовираження, радимо приїздити на фестиваль 17-18 липня - в ці дні на великій сцені фестивалю виступатимуть відомі музиканти з різних країн світу. Фестивальні майстерні також продовжать свою роботу.

12-16 липня діятиме своєрідна творча лабораторія просто неба: студії, мала музична та театральна сцени. Можна буде повною мірою насолодитися краєвидами, спілкуванням і спостереженням, а також отримати повноцінні результати від відвідання різноманітних студій і взяти участь у створенні унікальних арт-проектів, які будуть представлені широкому загалу в останні дні фестивалю. Адже основна тема «АртПоля'2009» - взаємодія митця і середовища, натхненна добудова світу.

ČAČI VORBA tworzą profesjonalni muzycy mający na koncie współpracę z czołówką polskiej oraz ukraińskiej sceny folk i klezmer (Orkiestra św. Mikołaja, Się Gra, Jahiar Group, Kałe Bała, Transkapela, Burdon, Borys Somerschaff, Lubliner Klezmorim).

Maria Natanson - śpiew, skrzypce, altówka węgierska
Joanna Ulatowska - altówka węgierska, skrzypce, śpiew
Lubomyr Iszczuk - darabuka, dombek, tapan
Paweł Sójka - akordeon
Robert Brzozowski - kontrabas
Piotr Majczyna - bouzouki, mandola, gitara, cobza, baglama

W 2006 r. zespół ČAČI VORBA został laureatem konkursów IX Festiwalu Muzyki Folkowej Polskiego Radia "Nowa Tradycja", II Festiwalu Piosenki Słowiańskiej w Poznaniu oraz Ogólnopolskiego Festiwalu Piosenki Górskiej i Folkowej w Zakopanem. Ma również w swym dorobku liczne koncerty w kraju i zagranicą, m.in. Vychodna (Słowacja, 2005), Burgwaldeck (Niemcy, 2005), Festiwal Folkowy "Z wiejskiego podwórza" (Czeremcha, 2006), "Scena Letnia Lapidarium" (Warszawa 2006, 2007), "Festiwal Kultury Romskiej 'Taboriada' " (Lublin, 2007), Festiwal Muzyki i Tradycji Klezmerskiej (Kazimierz Dln. n. Wisłą, 2007) "Etniczne Inspiracje" (Warszawa, 2007), "XVII Międzynarodowy Festiwal Muzyki Ludowej 'Mikołajki Folkowe' " (Lublin (2007).

Orkiestra św. Mikołaja - to jeden z zespołów, które "wymyśliły" folk w Polsce. Bez wątpienia należy do elity zespołów folkowych w kraju. Przez niektórych znawców tematu uważana jest za kapelę, która ukształtowała styl folkowego muzykowania lat dziewięćdziesiątych, tworząc podstawy popularności tej muzyki w ostatnich czasach. Muzykę "Orkiestry", w odróżnieniu od innych popularnych zespołów tego nurtu, cechuje stosowanie wyłącznie instrumentów akustycznych i techniki tzw. "białego" śpiewu. W swoich aranżacjach grupa chętnie stosuje rzadkie instrumenty strunowe jak dutar czy cymbały. To one w dużej mierze tworzą specyficzny i niepowtarzalny koloryt brzmienia zespołu nadając mu mistyczną aurę. Jako jedna z pierwszych kapel, wprowadziła do repertuaru muzykę inspirowaną słowiańskim folklorem muzycznym, przede wszystkim polskim, łemkowskim i huculskim.

Koncert zespołu "Czerwone Gitary" na festiwalu Sławskie-Rock

Попри глобальну фінансову кризу та усілякі інші негаразди, як то: 

пірати біля берегів Африки, глобальне потепління, весняний авітаміноз, -

фестиваль СЛАВСЬКЕ-РОК 2009 відбудеться в тому ж таки селищі Славсько (Львівської області) в тих самих Карпатах

До загону молодих гуртів з усієї України долучиться загін випробуваних часом та загально-відомих домінаторів українського рок-простору:
"Плач Єремії", "Жаба в Дирижаблі", "Voanerges". Серед значної кількості зарубіжних команд, що приїдуть з Німеччини, Польщі, Чехії, Латвії та Білорусі, варто відзначити легендарний культовий гурт з Польщі "Czerwone Gitary", який своєю творчістю тішить вже не одну генерацію шанувальників романтичного поп-року.                                                

                                                                                                             З повагою, 
                                                                                                                  Сергій Харчук

Цього року на ФЕСТИВАЛІ:
 

- фантастичне indie від
Officer I am High (Німеччина)

- німецькі панки
MAMASWEED (Німеччина)

- NRM (Білорусь)

- Screampiece (Латвія)

- ретро-подарунок для всіх меломанів - гурт
Czerwone Gitary (Польща)

- Плач Єремії у повному складі,

- Voanerges (Україна)

- відновлений після багаторічної перерви, надзвичайно цікавий гурт
Жаба в Дирижаблі (Україна)

- Пан Пупець (Україна)

- Біла Вежа (Україна)

- Коло Хмар (Україна)

Їх називають польським бітлз - ліричні, мелодійні і пахнуть 70-ми. Якщо ви хочете відчути подих бітниківської епохи, то кращого гурту для цього годі і придумати. Склад: 5 чоловік. Інструменти: гітари, ударні, клавіші.

 

Валерій НОВОСВІТНІЙ "Хрещатик" 2007-04-23

Czerwone Gitary - polski zespół muzyczny, założony przez Jerzego Kosselę i Henryka Zomerskiego 3 stycznia 1965 roku, w kawiarni "Crystal" w Gdańsku Wrzeszczu.

W pierwszym składzie występowali jeszcze Bernard Dornowski, Krzysztof Klenczon i Jerzy Skrzypczyk. Pod koniec 1965 odszedł Henryk Zomerski, a jego miejsce zajął Seweryn Krajewski. Swoje największe sukcesy zespół osiągnął w pierwszych 5 latach istnienia. W 1966 grupa wydała swój debiutancki album To właśnie my, który sprzedano w liczbie 160 000 egzemplarzy. W marcu 1967 r. zespół opuścił założyciel i pierwszy lider J.Kossela. W maju 1967 zespół nagrał swoją drugą płytę długogrającą Czerwone Gitary 2 sprzedaną w rekordowej ilości 240 000 sztuk. W tym samym roku Seweryn Krajewski otrzymał na Festiwalu w Opolu Nagrodę Polskiej Federacji Jazzowej za debiut kompozytorski. W 1968 ukazał się kolejny album Czerwone Gitary 3 (sprzedaż 220 000 egzemplarzy), a zespół zdobył pierwsze wyróżnienie w Opolu za "Takie ładne oczy". W styczniu 1969 grupa otrzymała trofeum „MIDEM" w Cannes we Francji, przyznawane za największą liczbę sprzedanych płyt w kraju, z którego pochodzi wykonawca. Takie samo trofeum otrzymał wtedy zespół „The Beatles". Czasopismo "Billboard" przyznało grupie specjalną nagrodę dla najpopularniejszego zespołu. W czerwcu - główna nagroda na Festiwalu w Opolu za piosenkę „Biały krzyż". W 1970 roku z grupy odszedł ówczesny lider, Krzysztof Klenczon.

W 1970 został nagrany longplay Na fujarce, uznawany przez niektórych krytyków muzycznych za najlepszy w historii zespołu. W 1971 r. ukazał się kolejny długogrający album Spokój serca - najbardziej zróżnicowany stylistycznie (kolejna Złota Płyta). Na IX KFPP w Opolu piosenka "Płoną góry, płoną lasy" spotkała się z gorącym przyjęciem publiczności. Czerwone Gitary wróciły na szczyty list przebojów. Grupa koncertowała z sukcesami m.in w NRD i ZSRR. W 1974 zespół nagrał album Rytm Ziemi. W 1976 ukazały się dwa longplaye: Port piratów oraz świąteczny Dzień jeden w roku

W latach 80. zespół zniknął z polskiej estrady na kilkanaście lat. W tym czasie grał w USA oraz w dawnych ZSRR i NRD. W 1991 r. nastąpił wielki i tryumfalny powrót zespołu na 25-lecie. W 1997 roku z CZG odszedł kolejny lider, Seweryn Krajewski. W 1998 zespół wydał nową płytę, pt ...jeszcze gra muzyka, pierwszą od 24 lat. W roku 2005 zespół obchodził jubileusz 40-lecia. Z tej okazji wydał nową płytę Czerwone Gitary OK, a piosenka z tej płyty "Senny szept" zdobyła 4 miejsce na Festiwalu Jedynki w Sopocie.

DZIEŃ FILMU POLSKIEGO NA XVII MIĘDZYNARODOWYM FESTIWALU FILMÓW DLA DZIECI "ARTEK"

Цього року Польський Інститут у Києві представить в конкурсі фестивалю "АРТЕК" фільм Анджея Якімовського "Штучки". Картину представлятиме виконавець головної ролі - Стефека - 12-річний Даміан Уль. Гості і учасники фестивалю матимуть змогу зустрітись і поспілкуватись із виконавцем у невимушеній фестивальній атмосфері. 

ШТУЧКИ

Польща, 2007, 95 хв.

Режисер: Анджей Якімовські

Ролі виконують: Даміан Уль, Евеліна Валендзяк, Томаш Саприк, Івона Форнальчик

Шестирічнний Стефек вирішує кинути виклик долі. Хлопець вірить, що спровокована ним низка дрібних подій дозволить йому наблизитись до батька, який залишив його матір заради іншої жінки. У своїй грі з долею Стефек вирішує небезпечно високо підняти ставки. Це фільм про автомобілі, жінок і кохання. У картині сльози радості і сміху змішані із слізьми від зворушення, а фантастичні діалоги запам'ятовуються надовго.

У позаконкурсній програмі фестивалі Польський Інститут також представить анімаційні фільми з циклу "Ведмедик-Фентезі"  

Цикл «Ведмедик Фентезі»

Вир-во - Польща, 2006 р.

Режисери  -  Роберт Турло ( Блакитний Ведмедик, Таємниця кристалу)

Анджей Кукуля (Місячна країна), Артур Вротнєвський (Чорне пташисько)

У Країні Вічного Сонця кожен знайде своє місце. Чарівник, зайнятий магічними штучками, Жаба, що поринула у практичні процедури, Жучок Весолек, що поводиться як блазень. Дві дівчинки -Загадка і Текла доповнюють цю картину, а Чудовисько, якого називають Князем Темряви надає їй жаху і напруги, так необхідних кожній казці.

Усі ці постаті створюють оточення головного героя - Ведмедика Фентезі, блакитної дитини щастя. Герої поглинуті дивовижною атмосферою Острова, де трави заколисують до сну, а  природа, що постійно змінюється, оповідає свою Казку народження і смерті. Потрібно лише уважніше вслухатися у звучання інструментів, аби відчути, що поруч існують незнані світи, залишені замки та екзотичні країни. Лише Мить і усі опиняться у новому, омріяному просторі, щоб набути нового досвіду, aле завжди мати можливість повернутися додому.

Пригодии Ведмедика Фентазі - це Казка про силу любові, яка під маскою добра, дружби, вірності чи щастя прагне осяяти світ і зробити інших кращими.

3 липня 2009 року дитяча країна «Артек» зустрічатиме учасників XVII Міжнародного кінофестивалю дитячого і молодіжного кіно з однойменною назвою - «Артек».

Конкурсную програму, що складається з найкращих фільмів для сімейного перегляду, оцінять відразу два журі: професійне і дитяче. Президент професійного журі - народний артист України Олександр Биструшкін.

До складу дитячого журі увійдуть юні кіноактори і глядачі - понад 3 тисяч дітей, які відпочивають у Міжнародному дитячому центрі «Артек».

Артековский кінофестиваль унікальний тим, що це єдиний у світі кінофестиваль, конкурсну програму якого може одночасно побачити величезна кількість юних глядачів. Лише під час артеківського кінофестивалю можливим є проведення до 40 майстер-класів щодня.

Кинофестиваль пройде з 3 по 10 липня в Міжнародному дитячому центрі «Артек».

SZTUCZKI 

6 letni Stefek rzuca wyzwanie opatrzności. Chłopiec wierzy, że sprowokowany przez niego ciąg drobnych zdarzeń pozwoli mu zbliżyć się do ojca, który porzucił matkę dla innej kobiety. Siostra Stefka, 17 letnia Elka, uczy go, jak "przekupić" los drobnymi ofiarami. Jednak w decydującej chwili dzieci nie mają nic cennego do poświęcenia. W swojej grze z przeznaczeniem Stefek decyduje się niebezpiecznie podnieść stawkę...

MIŚ FANTAZY

W Krainie Wiecznego Słońca jest miejsce dla wszystkich. Dla Czarodzieja zajętego magicznymi sztuczkami, dla Żaby pogrążonej w praktycznych zabiegach. Dla Żuczka Wesołka wypełniającego czas błaznowaniem. Dwie Dziewczynki Zagadka i Tekla dopełniają ten obraz, a Potwór zwany Księciem Ciemności przydaje wszystkiemu grozy i napięcia, niezbędnych w każdej opowieści. Wszystkie postaci tworzą krąg wokół tej najważniejszej - Misia Fantazego, błękitnego dziecka szczęścia. Bohaterowie ci zanurzeni są w cudownej przestrzeni Wyspy, gdzie trawy kołyszą do snu, a podlegająca naturalnym przemianom przyroda snuje swoją odwieczną opowieść narodzin i śmierci. Lecz wystarczy wsłuchać się uważniej w dźwięk instrumentów, a tuż obok kłębią się nieznane światy, opuszczone zamki, egzotyczne krainy. Wystarczy chwila, a wszyscy przenoszą się w nowe, oniryczne przestrzenie, aby zdobywać nowe doświadczenia, lecz żeby zawsze powrócić do domu. "Przygody Misia Fantazego" to baśń o potędze miłości, która przybierając oblicza dobra, przyjaźni, wierności czy szczęścia dąży do opromienienia świata i uczynienia innych lepszymi.

У грудні 2009 року Польський Інститут у Києві вже вдруге вручить премію імені Джозефа Конрада-Коженьовського. Лауреатом першої премії (2007 року) став Тарас Прохасько. Журі цьогорічної премії буде оголошено  у вересні на Форумі книговидавців у Львові.

Літературна премія імені Джозефа Конрада-Коженьовського заснована у 2007 році Польським Інститутом у Києві і присуджується українському письменнику за послідовність у реалізації творчого шляху, інноваційність форми, ламання стереотипів та універсалізм послання.

"Ukraina-Polska. Paralele fortepianowe"

Метою проекту є презентація фортепіанних творів сучасних українських та польських композиторів, творче становлення яких припало на злам століть і тисячоліть, злам систем і стереотипів, злам традицій та їх переосмислень, злам революцій та антиреволюцій, злам відходів та повернень... Зрештою, - це просто творчість людей сповнених творчої вітальности та свободи. Артистів, що творять сучасну музичну культуру з одного боку цілком різних, а з іншого, дуже близьких між собою національних традицій.

Головним завданням проекту є пошук єдності та розмаїття сучасної польської та української культури в площині новітніх музичних тенденцій. Також важливим завданням є засвідчення відродження сольної фортепіанної музики - складного жанру, своєрідної лабораторії нових можливостей музичного вислову, яка незаслужено  протягом XX століття відсувалася на другий план.

Актуальність проекту підкреслена практично повною відсутністю серед ширших кіл слухачів інформації про новітні тенденції розвитку сучасної фортепіанної музики. Спричинено це, без сумніву, вельми нечастою презентацією на сценах наших держав фортепіанної творчости молодого покоління композиторів.

Новий погляд на сучасні тенденції в українській та польській фортепіанній музиці зламу тисячоліть презентує один з найкращих українських піаністів, інтерпретаторів сучасної музики, добре відомий на европейській сцені виконавець - Йожеф Ермінь.

Організатори проекту:

Польський Інститут у Києві

Львівська організація Національної спілки композиторів України

а також:

Міжнародний фестиваль сучасної музики ім.І.Стравінського

Донецька організація Національної спілки композиторів України

Програма:

I-ше відділення (твори українських композиторів)

Остап Мануляк "Illuminatio I або три враження"

Михайло Швед "Відзвуки"

Любава Сидоренко "Rythmos"

Богдан Сегін "Postludium"

Богдана Фроляк "Stück"

II-ге відділення (твори польських композиторів)

Якуб Чюпіньський "Три прелюдії"

Мачєй Жєліньський "Sololis"

Доброміла Яскот "Atnongara"

Павел Микєтин "Чотири прелюдії"

Koncert młodych kompozytorów ukraińskich, byłych stypendystów Gaude Polonia. Na każdym koncercie zabrzmią utwory młodych kompozytorów.

Program stypendialny Ministra Kultury i Dziedzictwa Narodowego „Gaude Polonia" przeznaczony jest dla młodych twórców kultury oraz tłumaczy literatury polskiej z krajów Europy Środkowowschodniej.

Półroczne stypendium ma im umożliwić poznanie polskiej współczesnej kultury polskiej oraz doskonalenie warsztatu twórczego pod opieką uznanych polskich twórców oraz instytucji w największych i najważniejszych ośrodkach kultury polskiej.

Program Gaude Polonia służy budowaniu płaszczyzny zrozumienia i dobrych kontaktówna gruncie współpracy kulturalnej pomiędzy Polską a jej bliskimi sąsiadami.

Wystawa polskiego artysty, plastyka Wiesława Szumińskiego w Kijowie

Польський художник Вєслав Шумінський представить у Києві свою виставку Алеф-бет, яка присвячена єврейським районам, а точніше тому, що від них залишилось після війни. 

Під час Другої світової війни, як правило, в єврейських частинах міст були влаштовані гетто, в яких планомірно після знищення єврейського населення знищувались окремі будинки, вулиці та цілі міські квартали. У значній мірі території єврейських дільниць були перетворені на руїни та пустки. У будинках, на вулицях, синагогах, де нещодавно вирувало життя залишилось ПУСТКА.

"Це так дивно та незрозуміло. Люди, котрі жили тут роками раптом кудись зникли. Немов провалилися під землю і все разом із ними провалилось. Жодного талесу, частини одягу, фотографії, книг. Нічого."

"It is so strange and inconceivable. There's a synagogue, there are buildings, houses which store nothing. So many years, so many centuries, people lived in one place and suddenly they sank without trace under the earth.  Not one tale, not even a piece of clothing, or a photograph nor book. Nothing."* 

The commune was great and with a long history. There was a library at great Beyt Midrash and other Beyt Midrashes. There was the old kahal archive with most important kahal pinkas, in which were recorded all orders of the commune and its lay authorities including instructions of its aldermen. There were chronicles of the guild of tailors and the funeral guild dating back to C17 or earlier. Among them the pride of Tykocin Jews - The Sefer Thilim parchment - a handwritten by an anonymous parchment writer illuminated book of psalms, which each of Jews could see on greatest Jewish religious holidays - exhibited under Aron ha-kodesh in The Great Synagogue. It is exactly this book that hid inside the secret of the unfinished Great Curse, whose author died suddenly while trying to choose proper words. In it, one could also read, added on the margin with a different hand, the prayer for Jewish martyrs, beginning with words: "Merciful God...".

There were innumerable prayer books, scrolls of Tora and Talmud literature.

After the night, they killed Tykocin Jews there was nobody who would be able to read the Hebrew letters left. Scattered books covered the synagogue loft and the tower. Those with wooden covers burnt in stoves, the scrolls of Tora were used for making baby shoes.

22 September 1965 - was the year when the thatched roof of the kirkut caught fire, and eastern wind carried it onto other houses, while their inhabitants were busy collecting potatoes in the fields. When they reached their hometown, the farms near the synagogue were already on fire. Then some of them remembered the Jewish papers stored in the loft of the temple and got scared the fire would reach them soon. The books, papers and parchments were flung onto the ground. Others loaded them on carts and hurried their hoses to unload into the river lest there should be a greater fire. The street leading to the river was strewn with Hebrew letters.  Running people trampled them underfoot, carts rolled over, hoofs of the horses trod on them. Such was the end of the volumes of Tykocin.

Remained little except a dozen of embroidered in silver-thread Hebrew letters, which attorney Menachem Turek took with him when setting out for Erec Israel.

Wiesław Szumiński

Urodził się 28 lutego 1958 roku w Suwałkach. Studiował kulturoznawstwo na Uniwersytecie im. Adama Mickiewicza w Poznaniu w latach 1978-1982 oraz w Państwowej Wyższej Szkole Sztuk Plastycznych w Poznaniu (1982-1986). Pracuje w Ośrodku „Pogranicze - sztuk, kultur, narodów" w Sejnach, gdzie prowadzi warsztaty ceramiczne dla dzieci.

W suwalskim szpitalu psychiatrycznym od 1992 roku realizuje program arteterapii dla osób chorych psychicznie.

Jest założycielem „Galerii bez klamek", prezentującej twórczość osób chorych psychicznie.

Dzieciństwo spędzone na Sejneńszczyźnie oraz proza Brunona Schulza, Juliana Stryjkowskiego, Grigorija Kanowicza oraz poezje Jerzego Ficowskiego są najczęstszą inspiracją jego pracy.

„To takie dziwne i niepojęte. Jest synagoga, budynki, są domy w których nic nie ma. Tyle lat, tyle wieków ludzie w jednym miejscu mieszkali i raptem tak jakby zapadli się pod ziemię i wszystko z nimi zapadło się pod ziemię. Ani jednego tałesu, ani choćby strzępka ubrania, ani jednej fotografii, książki. Niczego."

Gmina była wielka i z długą historią. Była biblioteka przy Wielkim Bejt Midraszu i przy innych Bejt Midraszach. Było stare archiwum kahalne z najważniejszym kahalnym pinkasem, w którym zanotowane były wszystkie rozporządzenia gminy i władzy świeckiej, i zarządzenia starostów. Były kroniki cechu krawców i bractwa pogrzebowego spisywane od XVII wieku albo i starsze. A wśród nich duma tykocińskich Żydów - pergaminowa Sefer Thilim - pisana ręcznie księga psalmów przez anonimowego pergamonika, iluminowana, którą można było zobaczyć w największe święta żydowskie ułożoną pod Aron ha-kodesz w Wielkiej Synagodze. To ta właśnie księga kryła w sobie tajemnicę niedokończonej wielkiej klątwy, której autor zmarł nagle próbując znaleźć dla niej właściwe słowa. W niej też można było przeczytać, dopisaną na marginesie inną ręką, modlitwę za męczenników żydowskich zaczynającą się od słów: „Boże pełen miłosierdzia...". Były niezliczone modlitewniki, zwoje Tory i dzieła talmudyczne.

Po nocy, w której zginęli tykocińscy Żydzi i nie było już nikogo kto potrafiłby odczytać hebrajskie litery, porzucone księgi zaległy synagogalne strychy i jej wieżę. Te z nich które miały drewniane oprawy płonęły w piecach, a ze zwojów Tory szyto buciki dla małych dzieci.

22 września 1965 roku, kiedy ogień zajął słomiany dach posesji przy kirkucie, a wschodni wiatr poniósł go na inne domy, ludzie zbierali na polach ziemniaki. Kiedy dotarli do miasteczka paliły się już zagrody przy synagodze. Wtedy niektórzy z nich przypomnieli sobie o żydowskich papierach zalegających strychy bożnicy i ogarnął ich lęk, że za chwilę ogień dotrze i do nich. Pofrunęły z góry na ziemię księgi, papiery i pergaminy. Inni ludzie ładowali je w pośpiechu na drabiniaste wozy i zacinając konie pędzili w stronę rzeki, gdzie to co nie spłonęło w ogniu topili w wodzie bojąc się wielkiego pożaru. Ulica prowadząca do rzeki usłana była hebrajskimi słowami. Biegli po nich ludzie, toczyły się wozy, tratowały je kopyta koni. Taki był kres tykocińskich ksiąg.

Zostało niewiele prócz kilkudziesięciu wyszywanych srebrną nicią hebrajskich liter, które adwokat Meachem Turek zabrał ze sobą ruszając w drogę do Erec Israel.

Місце проведення: Галерея 36, Андріївський узвіз, 36

Występy polskiego pianisty Mareka Mizery w ramach VII Międzynarodowego festiwalu muzyki klasycznej im. P. Czajkowskiego i N. von Mekk w Winnicy

У рамках VII Міжнародного фестивалю класичної музики ім.П.І.Чайковського та Н.Ф.фон Мекк у Вінниці відбудуться три концерти польського піаніста Марека Мізери.   

18 травня Вінницька обласна філармонія м. Вінниця

19 травня м.Хмільник

20 травня м. Бар 

Міжнародний фестиваль класичної музики ім.П.І.Чайковського та Н.Ф.фон Мекк проводиться Вінницькою обласною філармонією з травня 1993 року.

Творчість П.І.Чайковського невід'ємно пов'язана з Україною. Неодноразово він бував і у маєтку сім'ї фон Мекк, що у Браїлові та Сьомаках (Вінницька область).

На першій сторінці партитури Четвертої симфонії П.І.Чайковського написано: "Посвящается моему лучшему другу". Петро Ілліч не міг у присвяті написати ім'я, тому що ні він сам, ні його "найкращий друг" Надія Філаретівна фон Мекк не бажали відкрити перед усіма ті взаємини, які їх пов'язували. А тим часом жодних стосунків між Петром Іллічем і Надією Філаретівною, окрім листування, що тривало понад тринадцять років, і не було.
На запрошення Н.Ф. фон Мекк композитор у 1878-1888 роках побував у Браїлові та Сьомаках. Він полюбив навколишні краєвиди, місцевих селян, написав тут цілу низку прекрасних музичних творів.
"В моем портфеле теперь масса эскизов. Я написал, кроме скрипичных пьес, шесть романсов, около дюжины фортепианных пьес, альбом маленьких пьес для детей, большую сонату, всю литургию Иоанна Златоуста..."
"...Я провёл целый ряд незабвенных для меня дней; я испытал в Браилове столько самых чистых, светлых наслаждений, я так много упивался прелестями здешней симпатичной природы, мне было так хорошо, привольно, что дни эти навсегда останутся в моей памяти светлым чарующим воспоминанием. Благодарю Вас за них..." - писав П.Чайковський у своєму листі до Надії Філаретівни у 1878 році. Їхнє багаторічне листування - це відверті бесіди про музику, літературу, філософію, релігію, політику тощо.
...Надія Філаретівна народилась 29 січня 1831 року в сім'ї дрібного поміщика Ф.В.Фроловського. Від батька, скрипаля-аматора, вона успадкувала палку любов до музики, отримала хорошу музичну освіту, познайомилась з кращими творами великих класиків. Мати, яка походила з роду Потьомкіних, передала дочці сильний характер, уміння керувати людьми, владність і незалежність. Однак було б помилкою уявляти Надію Філаретівну лише суворою "діловою жінкою". Їй були властиві глибокі почуття, романтичний настрій, материнська любов.
Вона рано вийшла заміж. Дворянський родовід її чоловіка Карла Федоровича фон Мекка сягав XV ст. Карл Федорович був талановитим інженером, спеціалізувався на будівництві залізниць, і саме на цьому він нажив мільйони.
У 1868 - 1881 роках сім'я фон Мекків володіла браїлівськими маєтками (нині Жмеринський район), де успішно діяли цукроварня, цигаркова фабрика, мідний, ливарний, спиртовий, цегельний та вапняковий заводи, винокурні.
Коли Надія Філаретівна ввійшла у життя Чайковського, у неї було одинадцятеро дітей. Смерть чоловіка у 1876р. справила на неї гнітюче враження. Вона прагнула усамітнитись, позбутися суєти. Розрадою для неї стала музика. В її московському домі бували М.Рубінштейн, Г.Венявський та інші відомі музиканти. Людина вдячна і діяльна, вона надавала значну грошову допомогу Російському музичному товариству, яке опікувалося розвитком національної музичної культури, запровадила при Московській консерваторії стипендію фон Мекк.
Особливо захоплювалася вона творами Чайковського. У цій музиці Надія Філаретівна знаходила відгомін власних думок і почуттів. Заочне знайомство Надії Філаретівни з композитором відбулося через Й.Котека - його учня і приятеля. Вона дізнається про складні моральні та матеріальні умови його життя, ставиться до нього зі співчуттям і глибоким розумінням, прагне підтримати. Отож з 1877 року Надія Філаретівна вирішує виплачувати Чайковському щорічну субсидію в розмірі шести тисяч карбованців.
Петро Ілліч знав чимало прикладів меценатської допомоги музикантам. Це не кидало бодай найменшої тіні на людську гідність тих, хто її приймав заради творчості. Пропозиція Надії Філаретівни надійшла у важкий період його життя. Невідомо, як би склалася подальша доля генія російської музики без цієї благословенної допомоги, яку він із вдячністю прийняв.
Н.Ф. фон Мекк врятувала Чайковського , для всього світу, повернула його до творчості, перша розгадала його музичний геній, напророкувала йому майбутнє світове визнання. Цього абсолютно достатньо, аби ми дякували їй за її ставлення до великого композитора і не лише інколи згадували її, а й віддали належне її пам'яті.

Marek Mizera jest absolwentem Akademii Muzycznej im. Fryderyka Chopina w Warszawie w klasie fortepianu prof. Kazimierza Gierżoda (1980). Studia podyplomowe odbył u Prof. Phila Cohena w Concordia University w Montrealu. Po powrocie do kraju kontynuował naukę pracując pod kierunkiem wybitnych pianistów-pedagogów: Kajetana Mochtaka, Jerzego Godziszewskiego, Lazara Bermana i Józefa Stompla. Działalność pedagogiczną prowadził w Średniej Szkole im. Fryderyka Chopina w Warszawie, Akademii Muzycznej w Warszawie (filia w Białymstoku), Instytucie Muzycznym w Korsholmie i Konserwatorium Muzycznym w Jakobstad (Finlandia). Obecnie jest profesorem w Instytucie Edukacji Muzycznej Akademii Świętokrzyskiej w Kielcach. Od 1980 r. koncertował w kraju oraz w Niemczech, Czechach, Chinach, Francji, Austrii, Afryce, Słowacji, Bułgarii, Rosji, Szwecji, Finlandii, Wielkiej Brytanii, Kanadzie, Arabii Saudyjskiej, Zjednoczonych Emiratach Arabskich i na Kubie.

Od 1997 r. występuje również jako kameralista. W 1992 r. za działalność artystyczną otrzymał nagrodę Szwedzkiej Fundacji Kultury. Dokonał licznych nagrań dla Polskiego Radia, nagrywa także dla znanej firmy fonograficznej "DUX".

PROŚBA DO ARTYSTÓW NA CAŁYM ŚWIECIE

Міжнародний фонд Рауля Валленберґа є освітньою позаурядовою організацією, створеною заради збереження пам'яті і поширення знань про осіб, які в період ІІ Світової Війни рятували євреїв від нацистської екстермінації.

Фонд було названо на честь шведського дипломата Рауля Валленберґа, який сам врятував від загибелі десятки тисяч осіб єврейського походження.

IRWF запрошує до співпраці митців з усього світу - художників, музикантів, письменників, які готові надати Фонду виконані ними творчі роботи. Ці роботи будуть включені до постійних експозицій музеїв, галерей, бібліотек, розміщені на інтернет-порталах тощо.

До робіт, надісланих на адресу: irwf@irwf.org необхідно додати опис власної творчої діяльності і текст (до 500 слів), що пояснює, яким чином творча робота чи твір пов'язані з конкретною особою, що рятувала євреїв від смерті.

Międzynarodowa Fundacja Raoula Wallenberga (IRWF) zaprasza do nadsyłania prac artystycznych (w postaci obrazów, rzeźb, piosenek, wierszy lub opowiadań) poświęconych osobom, które ratowały Żydów w czasie Holocaustu. Prace zakwalifikowane do ekspozycji, zostaną przekazane do muzeów na całym świecie, umieszczone na stronach internetowych lub wydane jako publikacje. Żadna z nich nie zostanie wykorzystana do celów komercyjnych.

Będąc pozarządową organizacją edukacyjną IRWF zajmuje się ochroną i propagowaniem spuścizny po osobach, które ratowały Żydów. Ma swoje biura w Nowym Jorku, Jerozolimie, Buenos Aires i Berlinie.

Nazwa Fundacji upamiętnia czyny szwedzkiego dyplomaty Raoula Wallenberga, który w okresie II Wojny Światowej uratował życie dziesiątkom tysięcy ludzi, którzy byli zagrożeni eksterminacją nazistowską.

Do prac przesyłanych na adres: irwf@irwf.org aplikanci mają dołączyć zarys swojej działalności artystycznej i tekst (do 500 wyrazów) wyjaśniający, w jaki sposób ich praca lub prezentowany utwór odnosi się do kwestii ratowania Żydów przed zagładą.

У середу, 8 квітня 2009 року після завершення перегляду нової стрічки Кшиштофа Зануссі "Серце на долоні", міністр культури України Василь Вовкун поінформував про відзначення Режисера Орденом Князя Ярослава Мудрого V ступеня за вклад у розвиток кінематографії.

"...Якщо ви – шанувальник кіно холодного розуму, полюбляєте малоемоційні філософські фільми, то Кшиштоф Зануссі – ваш режисер! Сивочолий, статечний чоловік зі світлими очима – таким постав всесвітньо відомий режисер перед українськими шанувальниками.

У Києві Кшиштоф Зануссі відкрив кінофестиваль «Дні польського кіно» та презентував свою нову стрічку «Серце на долоні» з Богданом Ступкою в головній ролі і бюджетом у 2 мільйони євро.

Це філософська притча про значення життя, добро та зло. «Починати робити добро ніколи не пізно, – головна теза «Серця на долоні».

Кшиштофа Зануссі зазначив: «Я захотів увійти в полеміку з оточуючим мене світом, із модою. Є сьогодні хвиля нігілізму, думка, що все відносне, що добра та зла не існує, що правда і неправда – одне й те ж. Це все – нещасний постмодернізм. Я з радістю хотів просто знущатись над цим!»

Головну роль – роль цинічного олігарха – пан Зануссі створював саме під Богдана Ступку. Недарма на Третьому Римському міжнародному кінофестивалі український актор за цю роль отримав нагороду за кращу чоловічу роль.

«Це світовий альтруїст»

Розповідаючи, як зблизився із відомим режисером, Богдан Ступка сказав: «Кшиштоф Зануссі – це світовий альтруїст, він має учнів по всьому світі. Він собі дозволив запросити приватно 29 людей. Всі вони жили вдома у пана Кшиштофа Зануссі впродовж 7 днів. Таким чином і я потрапив до пана Кшиштофа, з молоддю у нього надзвичайний контакт. Він їх вчить великого розуму. Не дешевого, а великого розуму».

За жанром «Серце на долоні» – драма. Втім режисер Кшиштоф Зануссі радить не сприймати це буквально. «Наш олігарх роздумує, як нашкодити людству. І вирішує дати молоді гроші, стипендії, зробити фонд підтримки і таким чином розвалити молодь. Із таким релятивізмом можна зайти в глухий кут. Але надіюсь, коли ви подивитесь картину, ви зрозумієте, що комедія буває філософською комедією. Звісно, це чорна комедія», – зауважив Зануссі."

                                                                                                                                               Otherside

W ramach festiwalu w ciągu najbliższych dni oprócz retrospektywy twórczości tego reżysera ukraińscy widzowie obejrzą najbardziej znane polskie produkcje ostatnich dwóch lat - powiedział Jerzy Onuch, dyrektor współorganizującego imprezę Instytutu Polskiego w Kijowie.

Zanussi, gość honorowy tegorocznych Dni Kina Polskiego na Ukrainie, ujawnił w rozmowie z PAP, że po zrealizowaniu polsko- ukraińskiej koprodukcji "Serce na dłoni" nosi się z zamiarem nakręcenia filmu poświęconego Wielkiemu Głodowi na Ukrainie.

"Tak jak Andrzej Wajda z "Katyniem" próbował pokazać Zachodowi to, o czym Zachód nie pamiętał, tak i ja chciałbym przyłożyć rękę, by przypomnieć o Wielkim Głodzie, o którym Zachód nie chciał nawet słyszeć" - powiedział.

Sztucznie wywołany przez stalinowski reżim głód, do którego doszło na Ukrainie w latach 1932-33, pochłonął kilka milionów ludzkich istnień.

"Ten temat poruszył mnie przez straszną obojętność Zachodu, która dotknęła nas, Polaków, Ukraińców i inne narody, które nie wpisywały się w ówczesne schematy ideologiczne" - podkreślił Zanussi.

Po pokazie filmu "Serce na dłoni" minister kultury Ukrainy Wasyl Wowkun poinformował PAP, że prezydent Wiktor Juszczenko podpisał dekret o przyznaniu Krzysztofowi Zanussiemu Orderu Jarosława Mądrego. Jak głosi uzasadnienie, Zanussiemu przyznano order za wkład w rozwój kinematografii.

                                                                                                                       PAP/Gazeta Wyborcza

Udział Wojtka Krawczuka w IX Międzynarodowym charytatywnym festiwalu sztuki ArtVesna-2009 

Міжнародний благодійний фестиваль мистецтв «ArtВесна - 2009» - це конкурсні програми з хореографії, вокалу, вокально-хореографічних композицій, оригінального жанру, театрів мод. Конкурсанти - діти та молодь з України та країн-учасниць.

Мета фестивалю - це системний розвиток самодіяльного танцювального та вокального мистецтва дітей та молоді України, обмін досвідом з країнами близького зарубіжжя та Європи, інтеграція української сучасної національної культури в європейський простір.

Країни-учасниці цьогорічного фестивалю: Україна, Росія, Білорусія, Молдова, Казахстан, Румунія, Угорщина, Болгарія, Мальта, Македонія, Хорватія, Італія, Латвія, Польща, Словаччина, Словенія, Франція, Нідерланди, Велика Британія, Сербія, Грузія, Вірменія.

Польщу представлятиме Войтек Кравчук, який братиме участь у роботі журі фестивалю, а також проведе декілька майстер-класів з хіп-хопу.

Войтек Кравчук - віце-чемпіон світу з хіп-хопу (2006), дворазовий призер чемпіонату Європи з хіп-хопу (2004, 2005). 

24-25 квітня, 10.00-20.00, Відбіркові тури фестивалю (хореографія, театр мод, циркове мистецтво, оригінальний жанр)
Палац культури "Більшовик", пр. Перемоги, 38

25 квітня, 10.00-18.00, Відбірковий тур (вокал)
Національний будинок архітектора, вул. Б.Грінченка, 7

26 квітня, 12.00-15.00, Гала-концерт, нагородження
Національна музична академія ім. П.І.Чайковського, вул. Городецького, 3

Майстер-класи за участі Войтека Кравчука відбудуться 23-25 квітня. 

Wojtek Krawczuk - 4 krotny Mistrz Polski w Hip Hop new style, mistrz Europy i vice mistrz Świata. Wygrana w Check the Flow - Only Freestyle Battle, Battle for life "All 4 One". Prowadzenie warsztatów w Polsce, na Ukrainie, w Estoni, we Włoszech, na Białorusi. Powiązany z F.C. crew, Braterstwo Stylu.

Hip hop w Polsce zagościł na dobre na początku lat 90-tych. Pierwszymi, którzy zapowiadali nadejście nowej era w muzyce byli Deuter, Kult i Dezerter. Wielki boom na rap rozpoczął się w 1995 roku, kiedy to nowych formacji przybywał jak grzybów po deszczu. Przyczynił się do tego album Alboom Liroya, którego okrzykniętp polskim gangsta-raperem. Rok później zadebiutował Kaliber 44 z Katowic.

Nawiązując do amerykańskiego rapu, który wywodził z miejskich gett, polskim hip-hop kojarzono z blokowiskami. Uliczna odmiana rapu stała się niezwykle popularna. W każdym dużym polskim mieści powstawały frakcje hip-hopowe. Utwory przesycone wulgaryzmami, mówiły o trudach życia w blokowiskach. Ze stolicy wywodzi się Molesta, Warszafski Deszcz, ZIP Skład, OMP, Mor W.A., Płomień 81, RHX oraz DJ 600 V. Najbardziej kontrowersyjny raper kojarzony jest jednak z Poznaniem. Peja i jego zespół Slums Attack od początku istnienie budzili duże zainteresowanie mediów.

Damska wersja hip-hopu nie ma wielu reprezentantek w Polsce. Kobietą, który rozbudziła wśród płci pięknej miłość do rapu jest Aśka Tyszkiewicz. Raperka, wokalistka i organizatorkę, wywodząca się ze Szczecina, swoje umiejętności prezentuje w zespole Snuz. Przedstawicielkami kobiecego rapu są także Dore i Fala, czyli Paresłów. Warszawska formacja hip-hopowa, zasłynęła utworem Gwiazda.

Udział polskich poetów na Trzecim Literackim Festiwalu Międzynarodowym "Charkiwska barykada"

Всупереч  економічній кризі

Без жодної підтримки міністерств і відомств

Місцевих Рад та адміністрацій

На зло ворогам

І на радість друзям

Мистецьке об'єднання «Остання барикада»

Таки проведе

Третій міжнародний літературний фестиваль «Харківська барикада»

Акції фестивалю пройдуть 3-4 квітня у Харкові та 2 квітня у Києві.

Програма фестивалю у Харкові

За підтримки Польського Інституту у фестивалі братимуть участь польські поети - Анета Камінська і Ян Капела

2 квітня (четвер) о 18.00 y Kнигарні «Є» (вул. Лисенка, 3) відбудеться зустріч з поетами з Польщі

Aneta Kamińska - polska poetka oraz tłumaczka nowej literatury ukraińskiej. Urodziła się w Szczebrzeszynie, pochodzi z Zamościa, mieszka w Warszawie. Skończyła filologię polską na Uniwersytecie Warszawskim i uczy polskiego cudzoziemców. Autorka trzech tomików poetyckich: Wiersze zdyszane (2000), zapisz zmiany (2004), czary i mary (hipertekst) (2007) oraz zbioru przekładów wierszy Nazara Honczara. 

Jan Kapela - poeta, zwycięzca pierwszego w historii polskiego slamu. Debiutował tomikiem "Reklama" (Ha!art, Kraków 2005). Wydał również tomik wierszy pt. "Życie na gorąco" (Ha!art, Kraków 2007). Ostatnio wydał powieść "Stosunek seksualny nie istnieje" (Wydawnictwo Krytyki Politycznej, Warszawa 2008).